«Референдум» у Криму 2014: голосування під дулами автоматів

Обставини «референдуму»

Військова окупація

«Референдум» 16 березня 2014 проведено через 10 днів після початку російської військової операції:

• «Зелені чоловічки» (російські військові без розпізнавальних знаків) контролювали ключові об’єкти
• Парламент Криму був захоплений озброєними людьми 27 лютого
• Українські військові бази блоковані
• Кримськотатарський Меджліс та проукраїнські організації залякані

Бюлетень без вибору

Бюлетень містив два варіанти:

1. Приєднання до Росії
2. Відновлення Конституції Криму 1992 року (яка передбачала фактичну незалежність)

Не було варіанту збереження поточного статусу — частини України з автономією. Обидва варіанти вели до відокремлення від України.

Без спостерігачів

• ОБСЄ — відмовилася направити спостерігачів, назвавши референдум нелегітимним
• ООН — не визнала
• Запрошені «спостерігачі» — представники ультраправих європейських партій (пов’язаних з Кремлем) та маргінальних організацій

Реальні цифри

Витік даних Президентської ради

Через кілька тижнів після «референдуму» Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства опублікувала (а потім швидко видалила) дані:

• Реальна явка: 30–50% (а не офіційні 83%)
• Реальна підтримка приєднання до РФ: 50–60% (а не офіційні 97%)

Тобто навіть за російськими власними даними — більшість жителів Криму або не прийшла голосувати, або голосувала проти.

Резолюція ООН

27 березня 2014 — Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію 68/262: 100 країн проголосували за територіальну цілісність України, визнавши референдум нелегітимним. Лише 11 країн підтримали Росію.

Висновок

«Референдум» у Криму — це не демократичне волевиявлення. Це імітація під дулами автоматів, без спостерігачів, без варіанту статус-кво. Навіть власні дані Росії показують, що реальна підтримка анексії була значно нижчою за оголошену.