Референдум 1991 року — легітимна незалежність
Брехня
Незалежність України у 1991 році була «випадковістю», результатом змови місцевих еліт, а народ насправді хотів залишитися в союзі з Росією
Факти
1 грудня 1991 року 90,32% українців проголосували за незалежність при явці 84,18%. За незалежність проголосувала більшість у КОЖНОМУ регіоні, включаючи Крим та Донбас
Про що цей міф?
Путін та російська пропаганда стверджують, що розпад СРСР був «найбільшою геополітичною катастрофою XX століття», а незалежність України — «історичною помилкою». Вони натякають, що народ України не хотів незалежності, а рішення було прийняте «елітами» або під впливом «зовнішніх сил».
Цей міф спростовується одним із найбільш однозначних демократичних волевиявлень в історії.
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991
Питання
Бюлетень містив одне чітке питання:
«Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»
Загальний результат
| Показник | Значення |
|---|---|
| Кількість виборців | 37 885 555 |
| Взяли участь | 31 891 742 (84,18%) |
| «ТАК» (за незалежність) | 28 804 071 (90,32%) |
| «НІ» | 2 417 554 (7,58%) |
| Недійсні бюлетені | 670 117 (2,10%) |
90,32% за незалежність — це результат, якому позаздрить будь-яка демократія. Для порівняння:
- Brexit (2016) — 51,9%
- Незалежність Шотландії (2014) — 44,7% (програв)
- Приєднання Криму до Росії (2014, фальсифікований «референдум») — нібито 96,77% при сумнівній явці
Результати по регіонах
Ключовий факт, який спростовує міф: більшість проголосувала «ТАК» у КОЖНОМУ регіоні, включаючи ті, які Росія вважає «своїми»:
Західна Україна (понад 95%):
- Тернопільська область — 98,67%
- Івано-Франківська — 98,42%
- Львівська — 97,46%
- Волинська — 96,32%
Центральна Україна (понад 90%):
- Київська область — 95,52%
- Черкаська — 96,03%
- Полтавська — 94,93%
- Вінницька — 95,43%
Східна Україна (понад 80%):
- Харківська — 86,33%
- Дніпропетровська — 90,36%
- Запорізька — 90,66%
- Донецька — 83,90%
- Луганська — 83,86%
Південь (понад 85%):
- Одеська — 85,38%
- Миколаївська — 89,45%
- Херсонська — 90,13%
Крим:
- Кримська АРСР — 54,19%
- Севастополь — 57,07%
Навіть у Криму та Севастополі більшість проголосувала за незалежність України! Цифри не залишають жодного простору для спекуляцій про «нав’язану» незалежність.
Що передувало референдуму
Акт проголошення незалежності (24 серпня 1991)
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. За нього проголосували 346 депутатів із 360 присутніх (96%) — включаючи більшість комуністів, які зрозуміли настрої суспільства.
Акт був реакцією на путч у Москві (19–21 серпня 1991), який показав нестабільність та небезпеку перебування в СРСР. Але незалежницький рух в Україні мав значно глибші корені.
Рух «за перебудову» → Рух за незалежність
- 1988 — створення Народного Руху України (Рух) — масового громадського руху
- 1989 — «людський ланцюг» від Києва до Львова (22 січня) — 450 км живого ланцюга
- 1989–1990 — масові мітинги, страйки шахтарів Донбасу (які, до речі, вимагали і політичних свобод)
- 1990 — Декларація про державний суверенітет України (16 липня)
- 1990 — «Революція на граніті» — студентський голодний протест у Києві
Міжнародне визнання
Після референдуму Україну швидко визнали:
- 2 грудня 1991 — Канада та Польща (першими серед великих держав)
- 3 грудня — Угорщина, Латвія, Литва, Аргентина
- 5 грудня — Росія (Єльцин визнав незалежність України!)
- 25 грудня — США
Росія визнала незалежність України на основі результатів референдуму. Це означає, що сама Росія підтвердила легітимність волевиявлення.
Біловезькі угоди (8 грудня 1991)
Через тиждень після референдуму лідери трьох республік — Єльцин (Росія), Кравчук (Україна) та Шушкевич (Білорусь) — підписали Біловезькі угоди, які констатували припинення існування СРСР та створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Важливо: СРСР розпався не через «змову», а тому що Україна — друга за розміром республіка — проголосувала за вихід. Без України СРСР не мав сенсу. Як зазначає Сергій Плохій у книзі «The Last Empire» (2014): «Саме український референдум забив останній цвях у труну Радянського Союзу».
Чому Путін не визнає референдум?
Для Путіна визнання легітимності українського референдуму 1991 року означає визнання:
- Українці — окремий народ, здатний на самостійне демократичне рішення
- Незалежність — свідомий вибір, а не «випадковість» чи «помилка»
- Навіть у Криму та Донбасі більшість обрала Україну
- Росія сама визнала цей вибір у 1991 році
- Будь-яке порушення кордонів України — це порушення волі народу
Тому російська пропаганда намагається або применшити значення референдуму («людей обманули», «вони не розуміли, за що голосують»), або повністю ігнорувати його. Але цифри — вперта річ: 90,32% — це волевиявлення, яке неможливо сфальсифікувати чи заперечити.
Спадщина
Референдум 1991 року — це не просто історична подія. Це фундамент легітимності української держави, підтверджений:
- Волею 28,8 мільйонів громадян
- Більшістю у всіх без винятку регіонах
- Визнанням усіх країн світу, включаючи Росію
- Підтвердженням у Будапештському меморандумі (1994) та Договорі про дружбу (1997)
Кожна бомба, яку Росія скидає на Україну, — це бомба проти волі 90,32% українського народу.
Джерела
- Wilson A. «The Ukrainians: Unexpected Nation» (2002) — Yale University Press
- Kuzio T. «Ukraine: State and Nation Building» (1998) — Routledge
- ЦВК України «Результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року» (1991)
- Plokhy S. «The Last Empire: The Final Days of the Soviet Union» (2014) — Basic Books
- Magocsi P.R. «A History of Ukraine: The Land and Its Peoples» (2010) — University of Toronto Press
Пов'язані статті
Крим — не «ісконно російський»
Спростування міфу про «ісконно російський Крим». Історія півострова та юридичний аналіз передачі 1954 року і визнання кордонів України.
Міф про «русский мир»
Спростування концепції «русского мира» та міфу про «один народ». Наукові докази окремішності українського народу, мови та культури.