Назва «Русь» — українська, а не російська

Звідки взявся цей міф?

Росія побудувала всю свою ідентичність на привласненні назви «Русь». Сама назва «Россия» — це грецизована форма слова «Русь», прийнята Петром I у 1721 році для Московського царства. Кремль стверджує, що «Русь» завжди означала саме Росію, а Україна — це «окраїна» Русі, що не має права на цю назву.

Насправді все навпаки: «Русь» — це Київ і Подніпров’я, а Московія здобула цю назву значно пізніше, шляхом політичної узурпації.

Що означала «Русь» у джерелах?

Повість временних літ (початок XII ст.)

Найдавніший руський літопис чітко визначає, що «Руська земля» — це територія навколо Києва:

«Поляне, яже ныне зовомая Русь» — тобто поляни (плем’я, що жило навколо Києва) — це ті, кого зараз називають Руссю

Літопис також описує, що варяги Рюрика «прийшли до словен» на північ, а потім Олег «сів у Києві» і проголосив його «матір’ю міст руських». Тобто Русь почалася не з Новгорода чи Суздаля, а з Києва.

Константин VII Багрянородний (X ст.)

Візантійський імператор Константин VII у трактаті «De Administrando Imperio» (бл. 950 р.) розрізняє:

• «Русь» (Ρωσία) — територію навколо Києва
• «Зовнішню Русь» (ἡ ἔξω Ρωσία) — Новгород та інші північні землі

Для Візантії «Русь» — це Київ. Північ — лише «зовнішня», периферійна частина.

Арабські джерела (IX–X ст.)

Арабські географи Ібн Русте та аль-Масуді (X ст.) описують «Русь» як народ, що живе біля «великої ріки» (Дніпра), зі столицею в Куябі (Києві). Жоден арабський джерело не пов’язує «Русь» із Москвою чи Суздалем.

Баварський географ (IX ст.)

«Баварський географ» (бл. 830 р.) — один із найдавніших згадок про русів — розміщує їх у Подніпров’ї, а не на північному сході.

Два значення «Русі»

Академік Омелян Пріцак (Гарвардський університет) у фундаментальній праці «The Origin of Rus’» (1981) детально простежив еволюцію назви:

«Русь» у вузькому значенні (до XII ст.)

До XII століття «Русь» у вузькому значенні означала виключно Київщину — Середнє Подніпров’я з центром у Києві. Це підтверджується десятками літописних згадок:

• «Поїхав з Русі (з Києва) в Суздаль» — тобто Суздаль не входив у поняття «Русь»
• «Приїхав із Суздаля в Русь» — знову Русь = Київ
• Чернігів, Переяслав та Київ — «руські» міста. Суздаль, Володимир, Ростов — ні

Літопис послідовно протиставляє «Русь» (Київщину) та «Суздальську землю» як різні географічні та політичні простори.

«Русь» у широкому значенні

Згодом назва «Русь» поширилася на всю територію Київської держави — від Новгорода до Чернігова. Але навіть у цьому широкому значенні центром Русі залишався Київ, а Суздальська/Московська земля вважалася периферією.

Як Москва привласнила назву

Московське князівство: не «Русь»

Московське князівство до XIV–XV ст. не називало себе «Руссю»:

• У літописах воно називається «Московська земля», «Суздальська земля», «Залісся» (земля за лісами — з перспективи Києва)
• Московські князі титулувалися «великими князями Московськими і Володимирськими», а не «руськими»
• Жителі Московії називалися «москалями» або «московитами» — не «руськими»

Іван III і претензія на «всю Русь» (XV ст.)

Іван III (1462–1505) першим із московських правителів почав систематично претендувати на титул «государ всєя Русі». Ця претензія мала політичну, а не етнічну мотивацію — Москва прагнула легітимізувати свою експансію на заході, включаючи землі Великого князівства Литовського, де жили українці та білоруси (справжні «русини»).

Примітно, що Литва та Польща категорично заперечували право Москви на титул «государ всєя Русі», оскільки частина Русі (українські та білоруські землі) перебувала під їхнім контролем.

Петро I: з «Московії» — в «Росію» (1721)

Переломний момент — 22 жовтня 1721 року, коли Петро I проголосив Московське царство «Російською імперією» (Россійской Імперіей). Це була свідома операція з ребрендингу:

• Назву «Росія» (від грецького Ρωσία) було обрано для того, щоб прив’язати Московію до спадщини Київської Русі
• Петро I замінив назву «Московія» на «Росія» в усіх офіційних документах
• Іноземних послів змусили використовувати нову назву
• У Європі ще десятиліттями продовжували використовувати слово «Московія»

Французький інженер Гійом Левассер де Боплан (XVII ст.) у своєму «Описі України» (1651) чітко розрізняє «Україну» (або «руські землі») та «Московію» як різні країни.

Хто справді називався «русинами»?

Парадокс: населення українських та білоруських земель називало себе «русинами» значно довше, ніж населення Московії:

• У Галичині та Закарпатті етнонім «русин» використовувався до XX століття
• Руське воєводство (Palatinatus Russiae) зі столицею у Львові існувало до 1772 року
• Данило Романович (XIII ст.) титулувався «Король Русі» — а не «Москви»
• Козацька держава називалася «Військо Запорозьке Русі»
• У Перемишлі та Львові діяли «руські» (українські) братства з XV ст.

Натомість жителі Московії:

• Називалися «московитами» або «москалями» до XVIII ст.
• Почали масово називати себе «русскими» лише після реформ Петра I

Як зазначає Сергій Плохій: «Москва не стільки успадкувала назву «Русь», скільки привласнила її — разом з історичними претензіями на території, де жили справжні русини».

Чому це важливо?

Привласнення назви «Русь» — це фундамент усієї російської ідеологічної конструкції:

1. Якщо «Русь» = Росія, то Київ — «російське» місто
2. Якщо «Русь» = Росія, то українці — «відщепенці» від «єдиного руського народу»
3. Якщо «Русь» = Росія, то Росія має «історичне право» на Україну

Але якщо визнати правду — що «Русь» = Київ і Подніпров’я, а Москва — це «Залісся», яке привласнило чужу назву у XVIII столітті — тоді вся імперська конструкція розсипається.

Україна не «вкрала» назву Русі. Україна — це і є Русь. А Росія — це Московія, яка перейменувалася.